ІНТЕГРАЛЬНА МОДЕЛЬ ПЕРСОНАЛЬНОГО БРЕНДУ ДИЗАЙНЕРА

Анотація

Мета статті полягає у систематизації та упорядкуванні експертних порад щодо
формування персонального бренду дизайнера та об’єднанні їх в цілісну рекомендаційну модель.
Методологія. Задля досягнення завдань застосовано метод системного аналізу
теоретичних матеріалів та практичних рекомендацій в галузяз соціальної психології, комунікації,
імагології та маркетингу, а також метод синтезу для формування кінцевої моделі.
Результати. З’ясовано, що наукова аналітика персонального бренду зосереджена на
концептуальних складових, таких як суспільна місія, соціальна відповідальність, автентичність,
імідж, натомість рекомендації експертів зосереджені на конкретних цілях залучення нових клієнтів,
з метою чого акцентується увага на демонстрації досвіду в дизайні, унікальності співпраці з
клієнтом, характером виконання робіт. Поєднання різних підходів надало можливість сформувати
цілісну модель побудови персонального бренду дизайнера, основними складовими якої є: визначення
мети або комплексу цілей, які відповідають моделі SMART та представляють рівень соціальної
відповідальності дизайнера та рівень його особистої користі у вигляді замовлених проєктів;
формування унікальної пропозиції, яка забезпечує функціональні (досвід дизайнера), соціальні
(належність до спільноти прихильників дизайнера), ментальні (отримання нових знань про дизайн
в авторській подачі дизайнера) та духовні (ініціативи соціальної відповідальності) очікування
цільової групи; визначення цільової аудиторії (умовні портрети ідеальних клієнтів та прихильників
різних аспектів унікальності дизайнера); вибір системи візуальних та вербальних ідентифікаторів
(характерні портретні риси, костюм, кінесика, айдентика, предмети, особливі постійні фрази).
Також стаття пропонує варіативні засоби наповнення складових моделі на основі експертних порад.
Наукова новизна полягає у створенні єдиної моделі персонального бренду саме для дизайнера,
з урахуванням актуальних рекомендацій від експертів.
Практична значущість полягає у можливості застосування моделі дизайнерами з метою
покращення їхньої власної проєктної практики, а також, завдяки охопленню цільових груп,
підвищення впливу інституції дизайну на суспільні процеси.