ІСТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОСТОРУ ТА ХУДОЖНЬОГО ОЗДОБЛЕННЯ ІНТЕРʼЄРІВ ХРАМІВ УКРАЇНСЬКОГО ПОДІЛЛЯ

Анотація

Метою статті є аналіз та систематизація історико-культурних та регіональних особливостей формування інтер’єрних просторів українських храмів та їх художньо-декоративного оздоблення для подальшого впровадження отриманих результатів при проєктуванні нових храмів та реставрації зруйнованих церков. Методологія дослідження ґрунтується на системному й системно-синергетичному підходах, спирається на методи вивчення й аналізу історичних та архівних документів, а також натурних обстежень храмів Поділля. Результати роботи відображені у низці особливостей формування та оздоблення інтер’єрів історичних церковних будівель українського Поділля ХVІІІ - ХІХ ст., а саме: інтер’єрний простір є добре структурованим, в ньому виділено основні та другорядні функціональні зони; композиція простору храму розвивається по висхідній, має видовжені пропорції; наявність в інтер’єрі багатоярусного іконостасу, що виступає домінантою композиції; колористичне й пластичне рішення іконостасу відображає місцеві глибинні культурні, релігійні та архітектурно-мистецькі традиції, що робить храмовий простір “місцем сили” та єднання народу. Ці особливості дають можливість у подальшому сформулювати принципи формування композиції та оздоблення предметно-просторового середовища будівель українських храмів. Наукова новизна роботи полягає в історичному аналізі інтер’єрів та оздоблення церков українського Поділля, виявленні особливостей формування їх предметно-просторового середовища з точки зору збереження й відновлення традицій регіональної культури, архітектури та мистецтва відповідно до викликів сучасності з її новим стилем, інноваціями та, загалом, новим світоглядом. Практична значущість статті полягає у можливості використання даних дослідження у навчальному та професійному проєктуванні предметно-просторового середовища церковних будівель, а також для осмислення питань синтезу образотворчого та пластичного мистецтва в їхньому оздобленні.