ІСТОРИЗМ У ПОШУКОВИХ СТРАТЕГІЯХ УКРАЇНСЬКИХ БУДИНКІВ МОДЕЛЕЙ ОДЯГУ ТА ДОРОБКУ ВІТЧИЗНЯНИХ ДИЗАЙНЕРІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Анотація

Метою статті є виявлення особливостей динаміки та образно-стилістичних проявів історизму у пошукових стратегіях українських Будинків моделей одягу та доробку вітчизняних дизайнерів другої половини ХХ ст. Методологічну основу статті утворюють принципи системно-синергетичного підходу, метод порівняльно-історичного аналізу, метод культурно-історичної реконструкції, історико-біографічний метод, аналітико-типологічний метод, мистецтвознавчий стилістичний аналіз.  Встановлено,  що  у  вітчизняному  дизайні  одягу  другої
половини  ХХ  ст.  історизм  одержав  розвиток  переважно  у  формі  «історичного  етно»  з кінця 1960-х рр. Доведено, що в українському дизайні одягу звернення до історичної теми відбувалось,  переважно,  у  межах  київської  школи  та  у  виставковому  репрезентативному костюмі.  Встановлено,  що  основними  джерелами  дизайнерських  розробок  слугували орнаментика  Трипілля,  Скіфії,  Київської  Русі;  традиційні  народні  строї,  мотиви архітектури, монументального і декоративно-ужиткового мистецтва, фольклору, легенд; стилістика  українського  бароко,  а  основними  творчими  методами  стали  стилізація, інтерпретація,  асоціація,  меншою  мірою  –  цитування.  Доведено,  що  особливостями
еволюції історично-національного спрямування в творчості українських дизайнерів другої половини ХХ ст. стала поступова інтенсифікація зв’язків зі світовим  fashion-простором, розширення кола історично-національних джерел, інтертекстуалізація образів, інтеграція в  їх  структуру  мотивів  національної  архітектури  та  декоративно-ужиткового мистецтва,  зростання  асоціативності  колекцій  та  урізноманітнення  методів дизайнерської  творчості.  На  матеріалі  стилістичного  аналізу  численних  зразків дизайнерської творчості продемонстровано, що  найбільш яскравим проявом історизму у вітчизняному  дизайні  одягу  другої  половини  ХХ  ст.  стала  творчість  Л.  Авдєєвої  та  Г. Забашти.  Наукова  новизна  публікації  полягає  у  тому,  що  в  ній,  здійснено  теоретико-методологічне обґрунтування  та  аналіз  проявів  історизму  у  пошукових  стратегіях
українських Будинків моделей одягу та доробку вітчизняних дизайнерів другої половини ХХ ст. Практична  значущіст  полягає  у  тому,  що  репрезентовані  у  статті  емпіричні матеріали, їх аналіз та узагальнення можуть бути використані у наукових дослідженнях, присвячених  розвитку  дизайну  одягу  в  Україні;  у  підготовці  посібників  і  хрестоматій  з історії  дизайну;  у  розробці  лекцій,  практичних  і  семінарських  занять  у  межах  навчальних
курсів «Історія костюма», «Історія моди ХХ ст.», «Історія дизайну в Україні».