ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ У 2018 РОЦІ
DOI:
https://doi.org/10.30857/2413-0117.2018.6.4Ключові слова:
публічні закупівлі, джерела фінансування, відкриті торги, конкурентний діалог, переговорна процедура закупівель, тендери, бюджетні кошти, електронна система закупівельАнотація
У статті розглянуто загальну структуру функціонування сфери публічних закупівель в Україні. Досліджено основні тенденції здійснення публічних закупівель товарів, робіт / послуг замовниками у 2018 році. Виявлено особливості кожної з процедур публічних закупівель, з урахуванням кількісних і вартісних показників по регіонам України. Проведено детальний аналіз структури українського ринку публічних закупівель, за результатами якого згруповано види публічних закупівель відповідно до ринкових тенденцій та вимог чинного законодавства. Таким чином, усі публічні закупівлі товарів, робіт / послуг, які здійснюються в Україні, в залежності від методу обрання постачальника, умовно можна розділити на дві великі групи: конкуренті та неконкурентні. Для конкурентних процедур закупівель при виборі постачальника є обов’язковим застосування електронного аукціону, тоді як при здійсненні неконкурентних процедур закупівель замовники здійснюють вибір постачальника на власний розсуд з урахуванням економічних, соціальних та правових умов ринку публічних закупівель. До першої п’ятірки областей-замовників, які застосовують конкурентні процедури закупівель, входять Київська (близько 39,81% від всієї вартості відкритих торгів), Дніпропетровська (7,91%), Львівська (6,0%), Харківська (5,69%) та Донецька області (5,25%). Серед лідерів областей-замовників, що застосовують неконкурентні процедури, до першої п’ятірки увійшли Київська, Харківська, Одеська, Дніпропетровська та Донецькі області. Загалом сфера публічних закупівель складається з операцій купівлі-продажу матеріальних та нематеріальних благ за рахунок бюджетних коштів, фондів соціального страхування, коштів центрального банку України, підприємств державної комунальної форм власності та підприємств з державною часткою понад 50% розміру статутного капіталу. Для досягнення мети та виконання поставлених завдань у цьому досліджені використано такі загальнонаукові методи, як метод аналогій, методи системного аналізу та узагальнення.