ПРОГРЕС ПОКАЗНИКІВ «РОЗУМНОГО ЗРОСТАННЯ» В ЄС З ПОГЛЯДУ ЗГУРТОВАНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.30857/2413-0117.2019.2.3Ключові слова:
«розумне зростання», інвестиції, НДДКР, зайнятість, освіта, згуртованістьАнотація
Питання економічного розвитку і соціально-економічної згуртованості завжди були об'єктом активних наукових досліджень. Особливо ця проблематика привернула увагу після розширення ЄС в 2004 році і Великої рецесії 2007–2009 років. Після зазначених вище подій економічне зростання в ЄС сповільнилося, a відмінності між країнами і регіонами ЄС стали збільшуватися. У відповідь на ці виклики було запропоновано стратегію «Європa 2020», в якій «розумне зростання» представлено як один з ефективних способів вирішення існуючих проблем. Метою цього дослідження є спроба оцінити прогрес «розумного зростання» в ЄС у період з 2001 по 2017 роки включно через призму згуртованості. Для аналізу було обрано три основні показники: інвестиції в наукові дослідження, зайнятість населення і частка населення з вищою освітою. Країни-члени ЄС проаналізовано з різних позицій. По-перше, оцінено сумарні показники «старих» членів Євросоюзу (EU-14), а також нових країн, що приєдналися (EU-10). По-друге, країни було поділено на групи за рівнем економічного розвитку: високорозвинені, середнього рівня і менш розвинені країни. Нарешті, сумарний індекс згуртованості розраховано для всього ЄС. Результати досліджень виявили деякі цікаві тенденції. Насамперед, з’ясовано, що прогрес кожного показника «розумного зростання» залежить від рівня економічного розвитку країни. Сукупні значення для більш розвинених країн (EU-14, H-7 і G-3) завжди вищі, ніж в середньому по ЄС (EU-28), а сукупні значення для менш розвинених країн – здебільшого нижчі. По-друге, на динаміку згуртованості показників «розумного зростання» вплинув економічний спад у 2007–2009 роках. Згуртованість спостерігається за часів економічного зростання, але за часів економічних труднощів рівень її зростання зупиняється або навіть з'являються тенденції дивергенції. Нарешті, незважаючи на те, що розрив між новими і старими державами-членами ЄС переважно зменшується, розрив між окремими групами країн в останнє десятиліття часом навіть став збільшуватися. Особливо чітко це помітно, коли країни ЄС поділено на групи за рівнем економічного розвитку.