МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
DOI:
https://doi.org/10.30857/2413-0117.2019.5.7Ключові слова:
державне регулювання, ринок енергоресурсів, прямі і непрямі методи регулювання, монополія і конкуренція, модель конфігураційного регулювання ринком енергоресурсівАнотація
Стаття присвячена дослідженню особливостей державного регулювання ринку енергоресурсів. Розглянуто еволюцію способів, форм і методів державного управління елементами системи енергозабезпечення територій різних країн. Вітчизняний і зарубіжний досвід господарювання підтверджує наявність проблем у державному регулюванні, що зумовлює пошук їх вирішення за допомогою побудови більш сучасної і прогресивної моделі державного регулювання ринку енергоресурсів, зокрема, моделі конфігураційного управління. Модель конфігураційного регулювання дозволяє реалізувати інструменти та заходи управлінського впливу на ринок енергоресурсів на чотирьох рівнях: на мікро- (підприємства, домогосподарства) та мезо- (регіональному) – у формуванні попиту на ті чи інші види енергоресурсів; на мезо- (галузевому) та макро- (національному) – у формуванні пропозицій на енергоресурси. Дієвість інструментів моделі конфігураційного регулювання ринку енергоресурсів за функціональним навантаженням проявляється через організаційні заходи (зниження залежності від ринку нафти і газу; виведення з експлуатації застарілих потужностей; лібералізація ринку енергоресурсів в сфері дистрибуції; продовження лібералізації відносно розподіленої генерації); технологічні заходи (створення локальних мереж з генерацією відновлюваних джерел; Smart Grid версії – «розумні мережі»; імплементація стандартів «пасивних, активних будинків»; формування ринку зберігання електроенергії); фінансові заходи (залучення великих інвестицій в енергетичний сектор; впровадження технологій проєктного фінансування з метою залучення довгострокових інвестиційних ресурсів банківської системи; створення особливих економічних зон з метою мінімізації податкового навантаження на суб'єкти економічної діяльності в рамках реалізації державної політики в енергозбереженні). Впровадження всіх цих заходів сприятиме підвищенню рівня розвитку ефективної енергетики та систем енергозбереження, дозволить досягти стратегічних орієнтирів, визначених в Енергетичній стратегії України на період до 2030 року.