СТАН ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

Анотація

Статтю присвячено питанню дослідження стану державного регулювання транспортної інфраструктури та аналізу особливостей забезпечення її ефективності в умовах глобалізаційних викликів. Систему нормотворчих та стратегічних документів, які регулюють відносини, пов'язані з діяльністю транспорту та розвитком його інфраструктури, запропоновано розглядати на міжнародному, національному та регіональному рівнях регулювання. Здійснено аналіз головних проблем, які стримують інноваційний розвиток транспортної інфраструктури України, за результатами якого виокремлено такі основні недоліки в державному регулюванні транспортної інфраструктури: відсутність єдиного органу державного регулювання в транспортній сфері, який одночасно має виконувати регулюючу, моніторингову та контролюючу функції; існування дисбалансу в розвитку транспортної інфраструктури за категоріями транспорту; відсутність надання податкових пільг інвесторам в інфраструктурні об'єкти; відсутність механізму збалансованості кількості операторів у різних секторах транспортного ринку через процес ліцензування; відсутність дієвого механізму формування цінової (тарифної) політики у транспортній сфері з урахуванням необхідності запобігання монополізації, водночас сприяння конкуренції на суміжних ринках. Усунення зазначених недоліків у державному регулюванні транспортної інфраструктури має бути побудовано на пошуку балансу між дерегулюванням (децентралізацією) та надмірною централізацією в зазначеній сфері. З метою систематизації і структурування інформації із забезпечення ефективності розвитку транспортної інфраструктури на основі державного регулювання визначено такі складники основного інструментарію державного регулювання транспортної інфраструктури: організаційний, регуляторний, соціальний, економічний, інноваційний, ринковий та інформаційно-аналітичний інструментарій.