ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ІННОВАЦІЙ В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

Анотація

У статті досліджується роль інновацій у підвищенні конкурентоспроможності підприємств. Підкреслюється стрімко зростаюче значення інновацій в економіці в сучасних умовах: інновації справляють визначальний вплив на капіталізацію підприємств, причому в міру зростання бізнесу вплив інновацій також зростає, стимулюючи тим самим компанії до прискорення інноваційних процесів. Механізм впливу інновацій на фінансові результати компанії опосередковується ринком, де формуються конкурентні переваги. Відповідно, зазначений механізм формування конкурентних переваг підприємств на основі інновацій має визначальне значення для створення вартості. Зважаючи на те, що в умовах економіки знань заданість організації навчатись стає визначальним фактором, зроблено припущення, що саме від вказаної здатності організації до навчання залежать її інновації, які своєю чергою обумовлюють конкурентні переваги і подальший ринковий успіх. Відповідно, мета дослідження полягає у визначенні ключових складових процесу формування конкурентних переваг на основі інновацій в умовах сучасної економіки знань. У рамках цього дослідження здійснено ретельний аналіз наукових публікацій із теорії конкурентних переваг та теорії інновацій. Для виконання поставлених завдань застосовано методи аналізу і синтезу. Містком, що об’єднує ці напрями і створює основу для побудови єдиної синтетичної теорії конкурентних переваг на основі інновацій, є ресурсний підхід (англ. resource-based view, RBV), а також похідна від нього концепція динамічних здатностей (англ. dynamic capability-based view, DCV). Результати проведеного дослідження показують, що існує декілька ключових факторів, що суттєво впливають на формування конкурентних переваг підприємства на основі інновацій в умовах економіки знань: по-перше, підприємництво як рушійна сила новаторства, пошук нових комбінацій ресурсів (комбінаторні здатності) та розвиток конкурентних переваг; по-друге, організаційне навчання, яке в термінах теорії динамічних здатностей може бути інтерпретоване як «здатності до навчання» за ключовими для підприємства-інноватора напрямами, як то: 1) здатність до навчання на основі осмислення попереднього досвіду і використання його для розробки інновацій; 2) здатність до навчання в процесі взаємодії з ключовими стейкхолдерами (партнерами, постачальниками, споживачами) і використання почерпнутих з такої взаємодії ідей для розробки інновацій. Як свідчать результати дослідження, підприємства, що розвивають внутрішнє підприємництво і впроваджують інновації як ключовий напрям своєї конкурентної стратегії, при цьому мають створювати й вдосконалювати набір динамічних здатностей (здатностей до навчання), які дозволять їм досягти більш високого ступеня інноваційного розвитку і стійких конкурентних переваг у майбутньому.