МОДЕЛЮВАННЯ ОПТИМАЛЬНИХ РІВНІВ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
DOI:
https://doi.org/10.30857/2413-0117.2020.6.5Ключові слова:
сільськогосподарські підприємства, конкурентоспроможність, аграрний сектор, регіони, сталий розвитокАнотація
Статтю присвячено проблемам розвитку підприємств аграрного сектору України. Із застосуванням багатофакторного статистичного аналізу ключових чинників функціонування сільськогосподарських підприємств, на основі матриці із 25 відібраних індикаторів розвитку підприємств, що спеціалізуються на рослинництві, та 16 відібраних індикаторів розвитку підприємств тваринництва, виявлено схожі умови щодо їх розвитку між регіонами країни. За результатами аналізу виокремлено таксономічні групи (кластери), що дало змогу ідентифікувати схожі регіональні умови в межах кожної групи. При цьому виокремлено спільні для рослинництва і тваринництва регіони в межах одного кластера, представлені Львівською, Івано-Франківською та Рівненською областями. Для подальшого аналізу із цих регіонів вибрано сільськогосподарські підприємства та проаналізовано їх конкурентні позиції. Для виявлення рівня впливу сталого розвитку, зокрема економічної, соціальної та екологічної стійкості регіонів на конкурентні позиції сільськогосподарських підприємств, застосовано метод нечітких множин. Вхідними параметрами визначено індекси економічної, екологічної та соціальної стійкості, за кожним з яких закріплено низку характерних особливостей, а також здійснено їх класифікацію. Крім того, за допомогою дисперсійного аналізу розраховано ключові орієнтири та встановлено діапазони. Вихідними даними визначено рівень конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств Львівської, Івано-Франківської та Рівненської областей, які було відібрано за результатами кластерного аналізу. За результатами розрахунків, на основі дисперсійного аналізу термів проведено лінгвістичне оцінювання. Здійснено моделювання поверхні прогнозних значень та виявлено, що забезпечення вище середнього рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств супроводжується високим рівнем економічної стійкості, середнім рівнем екологічної стійкості та рівнем соціальної стійкості регіону нижче за середній.