ІКОНИ ДЕІСУСУ З ДРОГОБИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА XV СТ.: СТИЛЬ МАЙСТЕРНІ ТА ПОЧЕРКИ ІКОНОПИСЦІВ

Анотація

Мета: проаналізувати художньо-стилістичні особливості письма деісусних ікон XV століття, збережених у дрогобицькій церкві Воздвиження Чесного Хреста, охарактеризувати стилістичні спрямування та виокремити почерки майстрів.

Методологія. У дослідженні застосовано фактологічно-описовий метод (виокремлення особливостей іконографії досліджуваних творів); методи формального та стилістичного аналізу (виявлення художньої специфіки іконописних образів); метод порівняльного аналізу; метод узагальнення (формулювання висновків до даної статті).

Результати. Оцінено стилістичну подобу та художні особливості творів, залучених дослідниками до кола споріднених із дрогобицьким Деісусом пам’яток. Сформульовано визначні риси стилю умовно окресленої белзько-дрогобицької майстерні. Здійснено художньо-стилістичний та компаративний аналіз шести деісусних образів з Дрогобича. Виявлено відмінність почерків іконопису. Визначено неоднорідність фахового рівню досліджуваних ікон. Запропоновано припущення щодо кількості майстрів, котрі виконували наявні ікони з дрогобицького Деісусу (їх могло бути щонайменше чотири). Також відзначено три стилістичні лінії у досліджуваному фрагменті Деісусу: ієратична (ікона Святого Архангела Михаїла), експресивна (Святий Миколай та апостол Петро), гармонійна (Святий Іоанн Предтеча та апостол Павло).

Наукова новизна полягає у здійсненні художньо-стилістичного та компаративного аналізу збережених ікон дрогобицького Деісусу відповідно до визначених почерків іконописців та загального стилю белзько-дрогобицької майстерні.

Практична значущість. Результати аналізу можуть бути додані до матеріалів для вивчення історії іконопису українських земель доби Середньовіччя та використані як допоміжні для підготовки художньо-стилістичного аналізу іконописних творів.