Стилістичні особливості західної кераміки першої чверті XXI ст.

Анотація

Мета роботи полягала у презентації та компаративному аналізі керамічних творів (в основному – з порцеляни), виготовлених західними авторами у першій чверті XXI ст., та у виявленні спільних характерних стилістичних особливостей. Методологія дослідження включала класифікацію,
мистецтвознавчий (образно-стилістичний і формальний) та порівняльний аналізи. При розгляді окремих елементів і деталей, представлених керамічних виробів, використовувався метод індукції. Історико-культурний метод дослідження допоміг простежити зміни, які відбулися у формах виробів та у свідомості митців й порцелянових мануфактур, які їх презентують. У статті представлено художні твори першої чверті XXI ст. відомих майстрів керамістів Західної Європи та Америки. Аналізуючи роботи Г. Локателлі, А. Райлє, М.Р. Фішер, В. Хегарті та ін., виготовлені переважно з порцеляни, було простежено типові й подібні стилістичні особливості в працях авторів, які знаходились на різних континентах. Потяг до знищення площини та форми – ключова прикмета цього часового проміжку, яка апелювала до першої половини XX ст. у живописі. Руйнація – характерна ознака початку XXI століття. Митець – як фіксатор історії, викарбовував її у матеріалі. Тенденцію до знищення затвердили й музеєфікували найстаріші
порцелянові виробництва Європи: порцелянова мануфактура у Майсені, Аугартен у Відні, Королівська порцелянова мануфактура у Берліні. Підприємства, засновані у період, коли порцеляна вважалася «білим золотом», надали свої площі й технологічні потужності для презентації віянь нової епохи. Все це свідчило про розуміння та головне – прийняття тенденцій часу, які презентують його реалії – деструкцію та антиформу. Вперше зроблено порівняльний аналіз та простежено спільні стилістичні риси у керамічних роботах західних майстрів першої чверті XXI ст., частину з яких було презентовано найвідомішими фарфоровими мануфактурами Європи. Практична цінність дослідження полягала у можливості використання його результатів для теоретичного формування нового великого мистецького стилю. Порівняльний аналіз та висновки можуть бути використані науково-дослідними установами для формування науково-методичних посібників, навчальних програм та лекційних курсів з історії проблем
стилів та сучасного декоративного-прикладного мистецтва.