Рисунок у творчій і педагогічній діяльності Віктора Бистрякова

Анотація

Актуальність роботи полягала у відсутності ґрунтовного аналізу станкової графіки Віктора
Бистрякова, попри її значущість для розуміння розвитку української школи рисунка другої половини
ХХ століття. Метою дослідження було вивчити та проаналізувати спадщину українського митця і
педагога Віктора Бистрякова у галузі рисунку. Застосовано порівняльний та історичний методи, методи
мистецтвознавчого аналізу та емпіричного дослідження. У статті встановлено особливості рисунка у
творчості українського художника, який використовував і продовжував реалістичні традиції Київської
школи рисунку. Охарактеризовано закономірності творчості майстра, такі як: узагальнення форми,
підпорядкування другорядного головному, композиційна збалансованість, досконале володіння лінією,
плямою, майстерне використання технічних особливостей застосованих графічних матеріалів і основи,
на яку наноситься рисунок. У результаті дослідження з’ясовано, що індивідуальний стиль рисунка
Віктора Бистрякова сформувався під впливом методичних підходів С. Подерв’янського, О. Кривоноса
та Т. Яблонської. У статті проаналізовано педагогічні підходи Віктора Бистрякова, які стали вагомим
внеском у розвиток украънської художньої та освітньої практики. У ході аналізу наукових праць,
присвячених художнику, встановлено, що його творчий доробок переважно висвітлюється у контексті
виставкової діяльності та педагогічної практики. З’ясовано основні напрями творчого підходу до
виконання станкових рисунків на основі нововиявленої емпіричної бази дослідження, яку складають
рисунки, знайдені у творчій майстерні митця та цитати з його архівів, що оприлюднюється вперше.
Підтверджені практикою викладання принципи станкового малюнку можуть бути використані у
методичних матеріалах в освітньому процесі при підготовці фахівців широкого діапазону: дизайнерів,
художників-графіків, ілюстраторів, моушн-дизайнерів та художників анімації