Рисунок у творчій і педагогічній діяльності Віктора Бистрякова

Анотація

Актуальність роботи полягала у відсутності ґрунтовного аналізу станкової графіки Віктора Бистрякова, попри її значущість для розуміння розвитку української школи рисунка другої половини ХХ століття. Метою дослідження було вивчити та проаналізувати спадщину українського митця і педагога Віктора Бистрякова у галузі рисунку. Застосовано порівняльний та історичний методи, методи мистецтвознавчого аналізу та емпіричного дослідження. У статті встановлено особливості рисунка у творчості українського художника, який використовував і продовжував реалістичні традиції Київської школи рисунку. Охарактеризовано закономірності творчості майстра, такі як: узагальнення форми, підпорядкування другорядного головному, композиційна збалансованість, досконале володіння лінією, плямою, майстерне використання технічних особливостей застосованих графічних матеріалів і основи, на яку наноситься рисунок. У результаті дослідження з’ясовано, що індивідуальний стиль рисунка Віктора Бистрякова сформувався під впливом методичних підходів С. Подерв’янського, О. Кривоноса та Т. Яблонської. У статті проаналізовано педагогічні підходи Віктора Бистрякова, які стали вагомим внеском у розвиток украънської художньої та освітньої практики. У ході аналізу наукових праць, присвячених художнику, встановлено, що його творчий доробок переважно висвітлюється у контексті виставкової діяльності та педагогічної практики. З’ясовано основні напрями творчого підходу до виконання станкових рисунків на основі нововиявленої емпіричної бази дослідження, яку складають рисунки, знайдені у творчій майстерні митця та цитати з його архівів, що оприлюднюється вперше. Підтверджені практикою викладання принципи станкового малюнку можуть бути використані у методичних матеріалах в освітньому процесі при підготовці фахівців широкого діапазону: дизайнерів,
художників-графіків, ілюстраторів, моушн- дизайнерів та художників анімації.