Ризоматичні структури та маргінальна естетика в арт-кластерах

Анотація

У статті досліджено феномен маргіналізованих арт-кластерів як специфічних урбаністичних утворень, що формуються у напівзанедбаних або трансформованих індустріальних просторах поза межами інституційного планування. Метою дослідження була концептуалізація таких арт-кластерів як ризоматичних структур у сенсі Gilles Deleuze та Félix Guattari, а також осмислення їхньої естетичної значущості через призму просторового та чуттєвого досвіду Gaston Bachelard. Методологічну основу становили міждисциплінарний підхід, що поєднує урбаністичний аналіз, філософію простору, культурологію та дослідження мистецьких практик, зокрема стріт-арту та тимчасових інтервенцій. Для аналізу було використано концепти ризоми, детериоріалізації та поетики простору, що дозволяють інтерпретувати арт-кластери як нелінійні мережеві утворення та оцінити їх естетичний потенціал. Результати дослідження свідчили, що маргіналізовані арт-кластери не є результатом цілеспрямованого проєктування, а виникають як динамічні, ризоматичні структури, що формуються через множинні творчі практики, спонтанні взаємодії та художні інтервенції у напівзанедбаних просторах. Стріт-арт, перформативні акції та тимчасові інсталяції відіграють роль семіотичних маркерів, які перетворюють занедбані середовища на естетично значущі простори, що набувають поетичного та чуттєвого виміру. Наукова новизна полягала у поєднанні концепту ризоми із аналізом маргінальних арт-кластерів як естетичних утворень у постіндустріальних просторах, що дозволило розглядати їх не лише як соціальні чи культурні феномени, а як форми переживання та становлення міського середовища. Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування отриманих результатів для переосмислення підходів до ревіталізації занедбаних територій та розвитку неінституційних мистецьких практик