РЕЙТИНГУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЯК ІНТЕРАКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

У статті проведено аналіз зарубіжних і вітчизняних досліджень щодо формування та використання трудового потенціалу, який виявив низький ступінь вивченості інноваційного трудового потенціалу, що в сучасних умовах є найважливішим стратегічним ресурсом розвитку підприємства. Уточнено й розширено класифікацію складових елементів трудового потенціалу, що доповнено інноваційною складовою, яка включає: фізіологічну, демографічну, психосоціальну, інтелектуальну, кваліфікаційну, ціннісно-орієнтовану складові. Аналіз сутності категорії «інноваційний трудовий потенціал» дав змогу виділити його основні елементи (інтелектуальний і творчий), а також етапи його реалізації: інноваційне мислення, інноваційну активність, інноваційну діяльність. Виявлено умови, що впливають на формування інноваційного трудового потенціалу підприємства: глобалізація, модернізація та інформатизація виробничих процесів, державна політика в галузі освіти і науки, державна і регіональна політика в галузі інновацій і т. ін. Розкрито регіональні особливості, що впливають на формування інноваційного трудового потенціалу підприємств: галузева специфіка регіонального розвитку; рівень розвитку інноваційної інфраструктури регіону; освітній рівень зайнятого населення; наявність наукового потенціалу на підприємствах; рівень інноваційної активності підприємств. Визначено тенденції формування та розвитку інноваційного трудового потенціалу підприємств: зниження чисельності населення в активному працездатному віці; збільшення частки зайнятих з вищою і середньою професійною освітою тощо. У процесі дослідження рівня розвитку інноваційної активності трудового потенціалу підприємств виявлено: високий освітній рівень зайнятих (вищу освіту мають 53%), недостатньо високий рівень творчої активності та рівень використання інтелектуальних резервів. Отримані результати свідчать про недостатньо ефективну систему управління інноваційним трудовим потенціалом і, як наслідок, недостатньо високу інноваційну активність підприємств промисловості. Встановлено, що основними причинами низького рівня використання інноваційного трудового потенціалу працівників є неефективні методи управління трудовим потенціалом, відсутність чіткої системи мотивації та стимулювання (50%), а також невикористання творчого потенціалу працівників (29%). Побудовано модель рейтингового оцінювання інноваційного трудового потенціалу, яка поєднує можливості та переваги рейтингування й рейтингового управління, що дає змогу приймати вмотивованi рішення щодо цілеспрямованого та обґрунтованого стимулювання та мотивації інноваційно-винахідницької діяльності.