Квітковий символізм в українському живописі другої половини XX століття

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного вивчення квіткового
символізму як важливого засобу збереження та трансляції національної ідентичності в українському
живописі періоду ідеологічних обмежень (1940-1980-х рр.), що має особливе значення для розуміння
механізмів культурного опору та формування національної свідомості. Метою дослідження був
комплексний аналіз особливостей розвитку квіткового символізму в українському живописі у другій
половині XX ст. та визначення його ролі у формуванні національної художньої ідентичності. Застосовано
комплекс мистецтвознавчих методів: іконографічний аналіз символічних значень, стилістичний
аналіз художніх особливостей та семіотичний підхід для розкриття системи символів. Проаналізовано
творчість провідних українських художників (М. Глущенко, В. Костецький, Т. Голембієвська, І. Красний,
О. Шовкуненко, Т. Яблонська, Є. Волобуєв) у період 1940-1980-х рр. Визначено еволюцію квіткового
символізму від символів надії 1940-х рр. через пошуки національної ідентичності періоду «відлиги» до
філософського осмислення буття. У процесі дослідження з’ясовано символічне навантаження ключових
квіткових мотивів, наприклад, півонія асоціюється з відродженням, волошка – з любов’ю до рідної землі,
мальва виражає ідею родинного добробуту, а поєднання нарциса й колосся втілює циклічність природи.
Доведено використання квіткових образів як засобу непрямого вираження патріотичних почуттів в
умовах ідеологічних обмежень. Встановлено, що створена художниками багатошарова семіотична система
функціонувала на рівні індивідуального висловлювання та колективної пам’яті, яка забезпечувала
трансляцію національних цінностей у змінюваних історичних умовах. Результати дослідження можуть
використовуватися у викладанні історії українського мистецтва, мистецтвознавстві, культурології,
кураторській діяльності та створенні музейних експозицій