Темпоральність і деконструкція як взаємопов’язані стратегії у сучасному дизайні одягу

Анотація

Дослідження присвячено виявленню зв’язків між темпоральністю як естетичною категорією та деконструкцією як творчім напрямком в сучасному дизайні одягу. У статті використано комплексний підхід, що поєднав методи культурологічного, візуально-аналітичного та мистецтвознавчого аналізу, що дозволило дослідити деконструкцію і темпоральність не лише як окремі поняття, але і як взаємопов’язані стратегії в проєктуванні одягу і дизайні в цілому. Обґрунтовано використання цих стратегій і аналіз їх взаємозв’язку, зокрема, те, яким чином втілюється відчуття часу і його циклічність у деконструктивних формах, а також методи експериментального проєктування одягу. Визначено, що поєднання цих підходів формує унікальну концепцію часу, який зібраний по частинах, що відповідає сучасному постмодерному світовідчуттю. Особлива увага зосереджена на проявах цих стратегій у сучасних дизайнерських практиках та їх інтерпретації в українській та світовій моді. Деконструкція виявилась ефективним інструментом актуалізації часу як концептуальної категорії. Систематизовано типові прийоми, що поєднують темпоральні й деконструктивні методи. На прикладах творчості провідних світових і українських дизайнерів (Maison Margiela, Comme des Garcons, Junya Watanabe, DZHUS, Litkovska, Gunia, KSENIASCHNAIDER) показано, як сучасні митці інтегрують темпоральну чутливість у дизайн, саме шляхом деконструкції традиційних форм. Зокрема, український контекст виявляє власні спроби «роботи з пам’яттю». Підтверджено, що деконструкція в дизайні одягу не лише руйнує модні стандарти, а й створює нову естетику часу, де минуле, теперішнє і майбутнє співіснують у єдиній візуальній системі. Результати дослідження пропонують інноваційні підходи до створення змістовно насичених авторських колекцій одягу, зокрема через використання деконструкції та темпоральності. Матеріали можуть бути застосовані в освітніх програмах, наукових роботах і практичній дизайн-діяльності.