СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПІДХОДІВ У ДОСЛІДЖЕННІ ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Анотація

Стаття присвячена систематизації підходів у дослідженні понятійно-категоріального апарату сталого розвитку сільських територій. Обґрунтовано роль сільських територій: як базису ведення сільського господарства та добробуту сільського населення; як фактору інтенсифікації аграрного виробництва та підґрунтя реалізації однієї з Цілей сталого розвитку (Подолання голоду) через забезпечення продовольчої безпеки; як об’єкту цілеспрямованого впливу з боку держави і приватного сектору та фундаменту національної конкурентоспроможності. Досліджено та узагальнено сучасні нормативно-правові та наукові підходи щодо трактування категорій «сільські території», «сталий розвиток», «сталий розвиток сільських територій». На підставі проведеного аналізу запропоновано та обґрунтовано авторське визначення поняття «сільські території» як історично та природно сформованої багатофункціональної системи, що включає в себе географічний простір з природними умовами та ресурсами (матеріальними та нематеріальними), сільськими населеними пунктами відповідно до адміністративно-територіального устрою (селами, селищами, хуторами, а можливо й малими містечками), де у переважній більшості проживає сільське населення, що займається диверсифікованою господарською діяльністю (як сільськогосподарськими видами діяльності, так і несільськогосподарськими (наприклад, сільський туризм, надання деяких промислових та інших послуг тощо), комунікації, а також відповідні міжселенські території (ті, що знаходяться поза межами сільських населених пунктів, але не відносяться в силу їх сільськогосподарського призначення, природно-історичного значення чи інших причин до міських територій). Окреслено структурні складові сільських територій. Обґрунтовано сутність сталого розвитку сільських територій, виокремлено ряд ключових проблем сталого розвитку останніх, поглиблених воєнними діями на території нашої держави. Наголошено на необхідності розробки відповідних механізмів та закріплення на законодавчому рівні (у якості закону, а не підзаконних актів) відповідної стратегії сталого розвитку сільських територій.