ПРИВАТНО-ДЕРЖАВНІ ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ: ПЕРЕДУМОВИ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОТИРІЧЧЯ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню процесів формування та реалізації приватно-державних партнерств (ПДП) як важливої форми взаємодії держави та бізнесу, що має низку переваг, зокрема, залучення інвестицій, розподіл ризиків, вирішення соціально-економічних та інфраструктурних проблем, створення нових робочих місць. Наголошується, що формування ПДП у сфері природокористування має свої особливості, ключові з яких полягають в існуванні певних протиріч: питання зниження навантаження на навколишнє середовище належать до сфери відповідальності держави, а природокористування відбувається на рівні підприємств, для яких витрати на екологічні цілі фінансуються за залишковим принципом. Метою цієї статті є доведення важливості формування приватно-державних партнерств у сфері природокористування, для досягнення якої доцільно розглянути такі основі завдання: проаналізувати глобальні тенденції процесів створення та функціонування ПДП, у тому числі й у сфері природокористування; уточнити значення ПДП у сфері природокористування для України; зазначити ключові проблеми імплементації принципів екологічної відповідальності на корпоративному рівні. У процесі дослідження використано загальнонаукові методи, зокрема, метод логічного узагальнення, методи графічного аналізу динаміки основних показників природокористування та функціонування ПДП. Дослідження зарубіжного досвіду реалізації ПДП в інших країнах дозволило визначити основні тенденції, що характеризуються зменшенням кількості угод та інвестицій, а також активною участю міжнародних інвесторів із США, Китаю та Франції. З’ясовано причини надмірного техногенного навантаження на природне середовище в Україні проти відповідних показників розвинених країн. Відтак, важливим механізмом вирішення проблем у сфері природокористування має стати реалізація угод з ПДП. За результатами аналізу, серед основних бар’єрів для успішного функціонування ПДП в Україні зазначено їх низьку привабливість, переважно через брак поінформованості, фрагментарність системи реєстрації, низький рівень реалізації та завершеності проєктів. Спираючись на проведене дослідження, можна констатувати, що промисловий сектор неспроможний самостійно вирішувати завдання зменшення негативного впливу на навколишнє середовище – обсяги утворених відходів та забруднюючих викидів упродовж останніх років суттєво не зменшились. Обґрунтовано потребу в реалізації ПДП у сфері природокористування, однак наголошено, що пошук відповідних проєктів є складним процесом, який потребує зваженого підходу.