ІНСТРУМЕНТИ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА МЕХАНІЗМУ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Анотація

У статті досліджено механізми трансформації людського та інтелектуального потенціалів, а також механізми їх утворення в корпорації з метою забезпечення зростання та розширення конкурентної сили корпорації в контексті розвитку економіки знань. Зокрема, досліджуються базові механізми корпоративного господарювання, а також особливості взаємодії інструментів людського і та інтелектуальних потенціалів з економічними механізмами корпоративного управління. Окремо виділено соціальну функцію корпоративного управління в частині вирішення соціально-економічних конфліктів у сфері суспільного виробництва. Розкрито високий потенціал корпоративного управління у розв’язанні низки соціальних проблем. На підставі результатів дослідження, запропоновано науково-методичний підхід щодо розроблення та реалізації заходів із відтворення та зростання людського потенціалу в умовах сучасного економічного розвитку. Доведено потребу в посиленні уваги до усіх наявних напрямів економічної думки та заходів економічної політики, які здійснюються в умовах сьогодення. Наголошується на неоднорідності систем корпоративного управління в різних країнах, зокрема, підкреслюється суттєві відмінності у сфері корпоративної власності та контролю. Представлено огляд різних типів систем корпоративного управління, які можна розрізнити за характером власності та контролю, а також правами акціонерів. Показано, що деякі системи характеризуються широкою розкиданістю власності, інші, як правило, максимально зосереджують володіння або контроль. Робиться узагальнення, що дотепер у світі не існує єдиної моделі корпоративного управління, і кожна країна з часом розробила власний спектр механізмів подолання корпоративних проблем і викликів, що виникають у зв'язку з поділом власності та контролю. Також зауважується, що перехід до економіки знань та збільшення залучення людського фактора у виробництво є відмінними рисами сучасного стану розвитку підприємств у розвинутих країнах світу, а використання інтелекту працівників стає переважним інструментом забезпечення високої ефективності та конкурентоспроможності компаній. Виявлено, що новітні підходи до суті проблеми, структури капіталу підприємства, підвищення провідної ролі інтелектуального капіталу, як його складової, сприяли докорінним змінам у виробничих відносинах. Визначено, що поняття управління підприємством набуває більшого поширення і вважається системою, основним виробничим фактором в якій є людина. Робиться висновок про те, що з огляду на ці зміни, потребують перегляду застарілі методи операційного менеджменту і, відповідно, нагальною потребою стає прийняття нових стандартів діяльності підприємства.