УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЮ ТА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯМ НА БАЗІ УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО ЕНЕРГО-ІННОВАЦІЙНОГО ХАБА ЗНАНЬ

Анотація

Статтю присвячено доцільності здійснення подальших наукових розвідок з питань підвищення енергоефективності та пошуку сучасних методів управління нею на базі створення університетського енерго-інноваційного хаба знань. Визначено, що питоме споживання енергії українською економікою є невиправдано вищим проти показників інших країн Європи та країн із перехідною економікою. Наголошується, що економічні втрати стають все більш очевидними в умовах високої вартості імпортованих енергоресурсів, низького рівня енергетичної безпеки, неконкурентоспроможності галузей промисловості та відчутних екологічних збитків. Доведено, що необхідність підвищення енергоефективності є нагальною потребою як з економічної, так і з екологічної позицій. В основу методології дослідження покладено принцип вивчення та узагальнення фактичного матеріалу з проблем удосконалення систем енергетичного менеджменту та менеджменту якості, а також документація університету. Для виконання поставлених завдань використано методи системного та структурного аналізу, теорії управління, методи діагностики та ідентифікації, теорія графів, а також методи енергетичних балансів. Запропоновано механізм управління енергоефективністю та енергозбереженням на базі університетського енерго-інноваційного хаба знань. Доведено, що такий механізм здатний подолати неприйняття економічними агентами інноваційних технологій загалом та енергоефективних технологій зокрема. Запропонований механізм управління енергоефективністю та енергозбереженням на базі університетського енерго-інноваційного хаба знань вимагає впровадження саме економічних заходів, що включають такі складові, як стимул (фактор мотивації) енергозбереження, інфраструктура ринку енергоресурсів та енергоефективних технологій, джерела та механізми фінансування енергоефективних проєктів. У висновках резюмується, що на сучасному етапі розвитку для закладів вищої освіти доцільним вбачається перехід від формально задекларованої політики енергозбереження до економіки енергоефективності як фактора енергоавтономії вишу, вибудовуючи на цій основі стратегію поєднання індикативних та ринкових функцій у реалізації енергоефективних заходів.