ТРАДИЦІЇ ЯПОНСЬКОГО САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА В УМОВАХ СУЧАСНОГО МІСТА (НА ПРИКЛАДІ КИЄВА)

Анотація

Метою статті є аналіз японського садово-паркового мистецтва в його матеріальному та нематеріальному вимірах. Явище садово-паркового мистецтва розглянуто в контексті значень автентичності, типології та його естетичної цінності в умовах сучасного міста, зокрема на прикладі формування парку Кіото у Києві. Методологія. В дослідженні застосовані загальні наукові методи аналізу; порівняльний метод, типологічна систематизація, історико-хронологічний метод, прийоми мистецтвознавчого аналізу. Результати. Для розуміння суті явища японського садово-паркового мистецтва, в роботі представлено історію та умови його виникнення, етапи розвитку, сучасний стан. Також виявлено типи садово-паркових архітектурно-планувальних рішень за традиційними японськими зразками, які найчастіше використовуються у формуванні ділянок парків та садів. Розглянуто різні моделі японського парку/саду і його часові трансформації у міському середовищі, варіанти дизайнерських архітектурно-просторових рішень, найбільш поширених в сучасному ландшафтному мистецтві, зокрема, виявлено варіант дизайнерського рішення парку Кіото у Києві. У підсумку сформовано узагальнену картину сучасного рівня розвитку японського парку-саду, наголошено на його особливостях як мистецького й дизайнерського об’єкту. Наукова новизна роботи полягає в дослідженні японської традиції облаштування садово-паркової території в сучасних містах та виявленні об’єктивних підходів до визначення її ландшафтно-просторових та мистецьких елементів з урахуванням конкретних різновидів на прикладі парку Кіото в Києві. Практична значущість. Наукове дослідження історії, традицій та різновидів формування японського парку/саду в сучасному місті можуть бути використані у архітектурно-просторових ландшафтних рішеннях зі створення конкретних зразків з виразними мистецькими властивостями.