СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ
DOI:
https://doi.org/10.30857/2786-5398.2021.4.3Ключові слова:
енергетична система, електростанції, виробництво, електрична енергія, альтернативні джерела енергії, сонячні електростанції, вітрові електростанції, потужністьАнотація
У статті розглянуто надзвичайно актуальні питання дослідження стану забезпечення енергетичної безпеки країни. Наведено стислий опис сучасної енергетичної системи, що являє собою сукупність електростанцій різних типів, електричних і теплових мереж, які працюють для виробництва, передачі та розподілу електричної та теплової енергії. Встановлено, що в енергетичній системі України функціонують такі види станцій: атомні, теплові, гідроелектростанції та гідроакумулючі, а також електростанції, що працюють на альтернативних (відновлюваних) джерелах електроенергії. Наголошується, що співвідношення джерел генерації та збалансованість енергосистеми є основою енергетичної безпеки держави та гарантує стабільне електропостачання країни за різних умов зовнішнього оточення. За результатами дослідження виробництва в енергетичному балансі країни виявлено перевагу у виробництві вугілля та природного газу. Водночас, вивчення тенденцій імпорту та експорту свідчить про перевагу імпорту енергетичних ресурсів, зокрема таких їх видів, як вугілля, нафта та газ. Визначено, що альтернативні джерела енергії знаходяться на стадії освоєння та розвитку. Дослідження альтернативного енергозабезпечення демонструє, що за 2018–2020 рр. в Україні потужність таких електростанцій зросла на 7%, зокрема за вітрових – у 2,3 раза та сонячних – у 4,3 раза, у зв’язку з чим, змінювалися й обсяги виробництва. Наведено, що загалом по країні за досліджуваний період спостерігається його скорочення на 17,1% при одночасному зростанні обсягів виробництва електроенергії вітровими електростанціями у 2,8 раза і сонячними – в 5,2 раза відповідно. Також зазначається, що за 2018–2020 роки потужність вітрових електростанцій зросла з 0,9% до 2,0% від загального обсягу по країні, а сонячних – з 2,3% до 9,4%; відповідно щодо виробництва – питома вага електроенергії, отриманої за рахунок вітрових електростанцій, зросла з 0,8% до 2,4%, а сонячних – з 0,7% до 4,1%. З огляду на наявну тенденцію до зростання обсягів випуску електроенергії, отриманої з альтернативних джерел, є підстави стверджувати про підвищення зацікавленості в діяльності компаній, що пропонують на ринку України енергогенеруюче обладнання. Дослідження потреб щодо потужностей виявило, що найбільш затребуваними у споживачів автономних систем електропостачання близько 70% всього обсягу продажів припадає на генераторні установки малої та середньої потужності в діапазоні 8–550 кВт. У висновках підкреслюється, що розвитку системи альтернативного енергозабезпечення сприяє відповідна законодавчо-нормативна база, яка є підґрунтям для подальшого формування ринку альтернативного енергозабезпечення і, відповідно, ринку енергогенеруючого обладнання в Україні, що характеризується тенденцією до зростання на перспективу.