Децентралізована генерація та її роль у підвищенні живучості енергетичних островів та критичної інфраструктури: сучасні тенденції та перспективи
DOI:
https://doi.org/10.30857/2786-5371.2025.2.1Ключові слова:
відновлювані джерела, автономність систем, сонячна енергія, вітрові турбіниАнотація
Загрози для критичної інфраструктури посилили актуальність автономного енергозабезпечення та сприяли переходу до децентралізованих рішень. Метою дослідження був аналіз теоретичних основ децентралізованої генерації, її застосування в енергетичних островах для підвищення живучості критичної інфраструктури в умовах надзвичайних ситуацій. Методологічна база дослідження включала теоретичне узагальнення сучасних наукових підходів, реальні кейси розвитку відновлювальних технологій та моделей автономного енергопостачання у США, ЄС та Україні, а також порівняння моделей автономного енергозабезпечення. У результаті встановлено, що найбільш ефективними виявилися сонячні та гібридні (сонячно-біогазові) системи. В Україні у 2023 році було встановлено понад 5 000 домашніх сонячних установок, а в селі Нижній Бистрий (Закарпаття) гібридний енергетичний острів забезпечив енергопостачання 120 домогосподарств. У США сонячна генерація зросла на 16 % у 2023 році, а у 2024 році було зафіксовано зростання на 40 %. У ЄС у 2023 році середня собівартість виробництва електроенергії з сонячної енергії знизилася на 12 %. У Тоскані (Італія) відновлення енергопостачання енергетичним островом у 2022 році тривало 12 годин замість 72 у централізованій системі. В Україні денецетралізована генерація дозволила скоротити час відновлення до 3-6 годин у прифронтових регіонах (проти 12-18 годин традиційно), а собівартість електроенергії становила 0,08 доларів США/кВт · год порівняно з 0,12 доларів США/кВт · год у централізованій системі. Дослідження показало, що децентралізована генерація дозволяла підвищити гнучкість і стійкість енергосистем за рахунок скорочення втрат у мережі (до -10 %) і диверсифікації джерел постачання. Було виявлено, що інноваційні технології (цифрове управління, штучний інтелект, підвищували ефективність диспетчеризації, що дозволяло енергетичним островам і мікромережам автономно забезпечувати критичні об’єкти навіть у разі повного руйнування мережі. Практична цінність дослідження полягала у використанні його висновків для стратегій енергетичної безпеки, розвитку мікромереж і планування автономних систем у вразливих регіонах