КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ МЕДИЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню концептуальних засад управління розвитком медичної промисловості України. Обгрунтовано стратегічну роль медичної промисловості (МП) у забезпеченні національної безпеки, демографічної стабільності та інноваційного розвитку нашої держави. Проаналізовано ключові виклики, зумовлені повномасштабною війною, євроінтеграційними процесами та четвертою промисловою революцією, які обумовлюють необхідність переосмислення управління галуззю. Обґрунтовано, що поточна модель імпортозалежності та надмірної орієнтації на гуманітарну допомогу є нестійкою, що підтверджується даними ВООЗ щодо дефіциту ліків та потреб у 1–26 млрд дол. США для відбудови медичної інфраструктури. Досліджено поточний стан управління розвитком медичної промисловості на прикладі ключового складника МП – фармацевтичної промисловості (ФП), з виокремленням структурних проблем: економічних (інфляційне зростання ринку на 13% у 2024 р. при падінні обсягів у доларах на 20% (з 5 млрд дол. США у 2021 р. до 4 млрд дол. США у 2023 р.); експортно-імпортних: наявність імпортозалежності (за результатами дослідження виявлено, що частка імпорту у грошовому вираженні складає 63%, а експорт у 8 разів нижчий за імпорт); регуляторних бар’єрів (відсутність визнання українських сертифікатів GMP ЄС). Обгрунтовано необхідність переходу до інноваційного управління розвитком медичної промисловості, зокрема запропоновано концептуальні засади інноваційного управління розвитком МП, які зосереджені на: гармонізації законодавства з європейськими регламентами (MDR 2017/745, IVDR 2017/746) та створенні єдиного регуляторного органу; формуванні інноваційної екосистеми, що включає державно-приватне партнерство, податкові пільги для НДДКР, кластеризацію виробництва та підтримку експорту; цифровізації галузі – від застосування штучного інтелекту у доклінічних дослідженнях до впровадження «розумних» виробництв або Pharma 4.0 (використання промислового Інтернету речей, автоматизації та робототехніки, системи управління виробництвом); подоланні наслідків війни через релокацію підприємств, енергетичну автономію та цільові держзакупівлі.