ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ ЗАХИСТОМ НЕСТАНДАРТНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

Анотація

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ визначається зростанням нестандартних форм зайнятості в Європейському Союзі, що вимагає вдосконалення підходів до забезпечення соціального захисту цієї вразливої категорії працівників.

МЕТОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ було оцінити ефективність чинної політики у сфері соціального захисту нестандартних працівників у країнах ЄС та визначити шляхи її вдосконалення.

МЕТОДОЛОГІЧНУ ОСНОВУ ДОСЛІДЖЕННЯ склали порівняльний аналіз законодавчих норм, оцінка існуючих моделей соціального забезпечення та дослідження передового досвіду адаптації соціальних гарантій для нестандартних працівників у ЄС.

РЕЗУЛЬТАТИ продемонстрували, що інтегрована модель соціального захисту, яка поєднує оновлені елементи традиційних гарантій із впровадженням адаптивних механізмів підтримки, є найефективнішою у забезпеченні соціальної справедливості для працівників з нестандартними формами зайнятості. Аналіз охопив практику Німеччини, Іспанії та Швеції, демонструючи різні підходи до регулювання гнучкої зайнятості, включаючи законодавчі ініціативи, програми добровільного страхування та заходи щодо розширення доступу до соціальних послуг. Було встановлено, що за належного правового забезпечення тимчасові контракти та альтернативні форми зайнятості можуть забезпечити базовий рівень стабільності, правового захисту та соціального благополуччя. Особливу роль у цьому відіграє регуляторна гнучкість, а також цифрові інструменти, що оптимізують управління соціальними гарантіями. На основі результатів було запропоновано рекомендації щодо покращення соціального захисту працівників з нестандартними формами зайнятості, включаючи створення єдиних соціальних програм, гнучких механізмів фінансування та впровадження освітніх програм підвищення кваліфікації. Отримані результати підкреслили важливість адаптації сучасних підходів та моделей для формування ефективної соціально-економічної політики, яка покращить системи соціального захисту в країнах ЄС та інших державах, що прагнуть реагувати на зміни на ринку праці.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: законодавче забезпечення; цифрові рішення; фінансові стимули; професійна мобільність; механізми підтримки.