ІКОНА ЯК ПРЕДМЕТ ЖИТЛОВОГО ІНТЕР’ЄРУ

Анотація

Мета роботи – проаналізувати роль та місце ікони в інтер’єрі сучасного житла як твору сакрального призначення, витвору мистецтва, артефакту культури. Методологія. Застосовано загальнонаукові методи дослідження, хронологічний та історико-компаративний, образно-стилістичний та семантичний аналіз. Для визначення понятійного апарату дизайну застосовано теоретико-мистецтвознавчі термінологічні будови. Результати. Проаналізовано особливості розташування ікони в житловому інтерʼєрі як предмета культу, твору мистецтва, предмета - символа, предмета побуту, відповідно її призначенню, як: а) предмета релігійного шанування, б) предмета колекціонування, в) предмета культури, що втілює релігійні, національно-історичні, міфо-поетичні, образно-художні змісти та виявляє можливості їх реалізації в дизайнерській практиці; в іконі ‒ предметі культу і витворі мистецтва ‒ втілена властивість об’єкту як явища, процесу, дії, стану, практичної або теоретичної діяльності людини. З’ясовано, що застосування ікони в інтерʼєрі передбачає врахування того, що образність ікони як «внутрішня форма» мистецтва висвітлює місце образу у загальній структурі художнього відтворення дії духовного змісту і матеріальної зовнішньої форми, пункту втілення одного в іншому ‒ матеріалізації духовного і одухотворення матеріального. Підсумовано, що залучення ікони до інтерʼєру передбачає осмислення її предметного смислу як двох сторін буття ‒ матеріального і духовного. Наукова новизна полягає у з’ясуванні місця та значення ікони як предмета домашнього вжитку щодо змістовного, композиційного та естетичного наповнення інтерʼєру житлового середовища. Практична значущість. Запропоноване дослідження розширює уявлення про можливості формування сучасного житлового інтерʼєру. Результати можуть бути використані у практиці дизайну житлового середовища.