АКТУАЛЬНІСТЬ СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОСТРУКТУР НА ОСНОВІ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД

Анотація

ВСТУП. Стаття присвячена дослідженню актуальності створення та розвитку інноваційних техноструктур в Україні у повоєнний період з використанням моделі державно-приватного партнерства (ДПП). З огляду на сучасні геополітичні виклики, масштабну руйнацію інфраструктури, а також необхідність прискореної економічної трансформації, окреслено потребу у формуванні нової інноваційної екосистеми.

ГІПОТЕЗА ДОСЛІДЖЕННЯ. Ефективне стратегічне управління розвитком державно-приватного партнерства (ДПП) в умовах післявоєнної економічної трансформації досягається шляхом формування інноваційної, адаптивної моделі управління, яка забезпечує довгострокове узгодження інтересів між державою та приватним сектором, підкріплене прозорими процедурами, справедливим розподілом ризиків, інституційною довірою та інтеграцією цифрових та аналітичних інструментів, що в кінцевому підсумку сприятиме сталому відновленню та соціально-економічному зростанню в Україні.

Мета ДОСЛІДЖЕННЯ. Метою статті є обґрунтування теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо створення інноваційно-технологічних структур на засадах ДПП у післявоєнний період.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано комплекс методів дослідження: системний аналіз, порівняльний метод, інституціональний підхід, аналіз зарубіжного досвіду.

РЕЗУЛЬТАТИ. Розглянуто концептуальні засади функціонування інноваційно-технологічних структур, зокрема технопарків, інноваційних кластерів, бізнес-інкубаторів та технополісів. Обґрунтовано, що інноваційно-технологічні структури можуть стати драйверами економічного зростання, інструментами залучення інвестицій та платформами для повернення людського капіталу. Проаналізовано модель «потрійної спіралі» як теоретичну основу взаємодії університетів, промисловості та держави в інноваційних процесах. Проведено детальний аналіз міжнародного досвіду створення технологічних структур на основі державно-приватного партнерства. Визначено ключові фактори успіху та можливості адаптації міжнародного досвіду до національних умов. Особливу увагу приділено специфіці застосування моделей ДПП у післявоєнний період, коли структурні зміни в економіці створюють унікальні можливості для технологічного стрибка. Наголошено на необхідності скоординованої співпраці держави, науки та бізнесу для забезпечення сталого інноваційного розвитку країни.

Висновки. Розроблено комплекс рекомендацій щодо механізмів державної підтримки інноваційно-технологічних структур, які включають фінансову підтримку (пільгове кредитування, грантове фінансування, податкові пільги), інституційну підтримку (спеціальне законодавство, державні органи) та інфраструктурну підтримку. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному обґрунтуванні специфіки створення інноваційних технологічних структур у післявоєнний період та розробці практичних рекомендацій щодо застосування моделей ДПП в умовах структурних змін в економіці. Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих результатів для формування національної стратегії розвитку інноваційних технологічних структур та розробки конкретних програм державно-приватного партнерства.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: державно-приватне парт­нерство; розвиток; інноваційна інфраструктура; повоєнне відновлення; бізнес; освіта; наука.