ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ РИНКУ ПОСЛУГ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ

Анотація

ВИСТУП ТА МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ. На тлі військової агресії організаційно-управлінська діяльність підприємств ринкових послуг (включно з готельно-ресторанним бізнесом) зіткнулася з критичними викликами. Пріоритет управління кардинально змістився: від інноваційного розвитку та конкурентоспроможності до забезпечення операційної стійкості, адаптивності та ефективного функціонування в режимі антикризового менеджменту.

Актуальність теми зумовлена низкою деструктивних факторів, таких як фізичне руйнування активів, порушення логістичних ланцюгів, критичне зниження попиту та глибока кадрова криза (через міграцію/мобілізацію). Дослідження фокусується на трансформації управлінських процесів саме на мікрорівні – всередині організаційної структури.

Основне завдання роботи полягає в обґрунтуванні та розробці комплексу практичних рекомендацій для підвищення життєздатності, стійкості та адаптивності підприємств до військово-економічних реалій, окреслюючи напрями інноваційної перебудови управлінських систем.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Для досягнення мети застосовано комплекс методів наукового пізнання: системний підхід (дозволив розглянути організаційно-управлінську діяльність як цілісну, динамічну систему, що перебуває під впливом екстремальних зовнішніх шоків, оцінюючи взаємозв’язок між руйнуванням інфраструктури, кадровою кризою та фінансовою стійкістю), аналіз та синтез (застосовувались для декомпозиції складної реальності (операційний, кадровий, фінансовий та ризиковий менеджмент) та інтеграції результатів для формування цілісної концепції кризової організаційної адаптації), порівняльний метод (допоміг зіставити управлінські рішення в умовах стабільності з екстреними  рішеннями воєнного часу для визначення ключових інноваційних змін), прогностичний метод (використаний для окреслення стратегічних орієнтирів, спрямованих на повоєнне відновлення та сталий розвиток).

ВИСНОВКИ. Проведене дослідження підтвердило фундаментальну трансформацію організаційно-управлінської діяльності.

Кадрова криза: Визнана найгострішим викликом. Вона вимагає від менеджменту перебудови HR-процесів, включаючи прискорену перекваліфікацію та посилення уваги до психологічної підтримки персоналу.

Операційна стійкість: Найбільшу стійкість продемонстрували підприємства, які здійснили швидку інноваційну перебудову, що включала прискорену діджиталізацію внутрішніх та зовнішніх процесів. Автоматизація та перехід на дистанційні форми управління стали компенсаторними механізмами проти порушених логістичних ланцюгів та браку працівників.

Фінансове управління: Перейшло до жорсткої оптимізації витрат та використання короткострокових інструментів ризик-менеджменту через обмежений горизонт планування.

Основний висновок: Управління перейшло до високоадаптивної моделі кризового реагування, де операційна стійкість замінила стратегічний розвиток. Інноваційна діяльність проявляється не стільки у технологічних проривах, скільки у радикальній організаційній перебудові та здатності швидко перепрофілювати послуги. Ефективне подолання цих викликів є запорукою виживання та основою для повоєнного відновлення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: управління; ринкові послуги; воєнний стан; кризовий менеджмент; адаптивність; кадрова криза; організаційна діяльність.