СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ В УМОВАХ СТРУКТУРНО-ІННОВАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Анотація

У статті наголошується на необхідності адаптації функціонування закладів вищої освіти до умов глобально-інституційних перетворень, що пов’язано, насамперед, із сучасними тенденціями розвитку економіки. Діяльність будь-якого закладу вищої освіти спирається на готовність суспільства до розвитку такого роду діяльності. Для забезпечення постійної громадської підтримки університети мають здійснювати певні соціальні заходи (фінансування благодійних проєктів, соціальний захист працівників, турбота про стан екології тощо), а також інформувати про таку діяльність суспільство, тим самим підкреслюючи свою соціальну значущість. Гіпотеза дослідження представлена твердженням про те, що інституціоналізація соціальної відповідальності закладу вищої освіти має являти процес формалізації соціально-економічних відносин, що характеризується поступовим переходом від неформальних відносин і безсистемних (неорганізованих) взаємодій між суб'єктами інституту до формалізованих відносин із чітко організованою структурою, ієрархією і регламентацією взаємозв'язків. Метою дослідження є визначення ролі соціальної відповідальності закладів вищої освіти як чинника розвитку в умовах структурно-інноваційних перетворень. Для вирішення поставлених завдань застосовано такі наукові методи: еволюційний метод, історико-системний підхід, аналіз і синтез, методи індукції і дедукції – для дослідження понятійного апарату; інституційний підхід – для вдосконалення ієрархічної структури й змісту елементів соціальної відповідальності закладів вищої освіти. Визначено сутність інституціонального підходу і особливостей його застосування до дослідження соціальної відповідальності закладів вищої освіти, вдосконалено ієрархічну структуру й зміст елементів інституту соціальної відповідальності закладів вищої освіти. Доведено, що визначені засади ієрархічної структури соціальної відповідальності закладів вищої освіти спрямовані на формування норм поведінки в інноваційно-освітньому середовищі, що задовольнятиме інтереси всіх стейкхолдерів у системі вищої освіти.