СУЧАСНІ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ БІЗНЕСУ: СУТНІСТЬ, ВИДИ, ІННОВАЦІЙНІ БІЗНЕС-МОДЕЛІ

Анотація

У статті досліджено сучасні моделі управління розвитком бізнесу (бізнес-моделі), в тому числі інноваційні бізнес-моделі в якості ключових, на прикладі успішних інноваційних компаній світу. Зокрема, визначено сутність та змістовні характеристики дефініцій «управління розвитком бізнесу», «модель», «модель управління розвитком бізнесу». Вивчено ключові складові моделі упраління розвитком бізнесу (бізнес-моделі). Наголошено на принциповій різниці між бізнес-моделлю та стратегією й бізнес-планом фірми. Також запропоновано узагальнений підхід до класифікації бізнес-моделей. Вивчено та обгрунтовано застосування у своїй діяльності для вітчизняних підприємств стандарту business model canvas. Розкрито сутність однієї з найпопулярніших на сьогодні сучасних класифікацій моделей управління розвитком бізнесу за конкурентною ознакою, що включає в себе такі типи бізнес-моделей як: «виокремлення» бізнес-моделей, модель «довгий хвіст», багатосторонні платформи, модель «безкоштовно», відкриті бізнес-моделі. Дані моделі управління розвитком бізнесу проаналізовано на прикладі провідних зарубіжних та вітчизняних компаній. Обгрунтовано доцільність застосування інноваційних бізнес-моделей, базисом яких виступають не скількі новітні технологій, скільки підприємницька ідея, що може за тих самих технологій надати більш кращу цінність для кінцевого споживача. Запропоновано та описано ключові сучасні інноваційні бізнес-моделі за теперішніх умов інноваційної економіки, що можна застосовувати в господарській діяльності як зарубіжних, так і вітчизняних підприємств. До них віднесено такі бізнес-моделі як бізнес-модель сервітизації (перехід від продуктів до послуг), дематеріалізована бізнес-модель (перехід до циркулярної економіки), віртуальна бізнес-модель (перехід від цифровізації до віртуалізації). Наголошено, що управління розвитком того чи іншого бізнесу потребує розробки та ефективного впровадження ефективної моделі такого управління, яка дасть змогу налагодити взаємовигідні відносини між трьома верхівками «трикутника»: компанія – споживач – постачальник, коли всі три сторони максимально задоволені в довгостроковій перпективі.