ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТА ІНТЕГРАЦІЯ МОДЕЛЕЙ

Анотація

У статті розглядаються сучасні теоретичні підходи до управління інноваціями як ключового чинника забезпечення конкурентоспроможності і сталого розвитку підприємств в умовах економіки знань, стрімкого технологічного оновлення та посилення глобальної конкуренції. Постійне зростання складності економічного середовища, підвищення ролі технологічних, економічних і соціальних взаємозв’язків зумовлюють потребу у створенні нових інтегративних моделей інноваційного менеджменту, які здатні ефективно поєднувати внутрішні ресурси і зовнішні можливості підприємств, забезпечуючи їхню гнучкість і адаптивність. Здійснено комплексний аналіз основних теоретичних підходів до управління інноваціями, серед яких еволюційний, системний, функціональний, процесний, стратегічний, ресурсний, маркетинговий, синергетичний та мережевий. Кожен з цих підходів розглядається з позицій його сутності, сильних сторін, обмежень і сфер доцільного застосування. Зокрема, еволюційний підхід, базований на ідеях творчого руйнування Й. Шумпетера, акцентує увагу на динамічному розвитку інновацій через варіації та відбір, тоді як системний підхід пропонує бачення підприємства як цілісної відкритої системи з взаємопов’язаними підсистемами, інтегруючи інновації у загальну управлінську структуру. Функціональний і процесний підходи забезпечують деталізацію інноваційних завдань та послідовність їх реалізації, що дозволяє підвищити якість управління і ефективність впровадження нововведень. Стратегічний підхід підкреслює значення інновацій як інструменту досягнення довгострокових конкурентних переваг, в той час як ресурсний акцентує увагу на оптимальному використанні матеріальних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів. Маркетинговий підхід спрямований на забезпечення ринкової орієнтації інновацій через глибоке розуміння потреб і поведінки споживачів, а синергетичний та мережевий підходи акцентують важливість нелінійності, самоорганізації і співпраці між різними учасниками інноваційних процесів, формуючи сучасні інноваційні екосистеми та відкриті інноваційні мережі. Особлива увага приділяється необхідності інтеграції цих підходів, що пояснюється складністю і багатофакторністю інноваційної діяльності, а також вимогами цифровізації, глобалізації та розвитку відкритих інновацій. Узагальнення їх переваг і недоліків наведено у порівняльній таблиці, що дозволяє зробити висновок про важливість комплексного підходу в управлінні інноваціями. Підкреслюється, що інтеграція різних теоретичних моделей дає змогу адаптувати інноваційну політику підприємств до конкретних умов діяльності, враховувати специфіку галузі, рівень інноваційного потенціалу і стадію життєвого циклу організації. Це сприяє підвищенню ефективності управлінських рішень, зниженню ризиків, створенню сприятливого інноваційного середовища та забезпеченню сталого розвитку в умовах динамічної і конкурентної економіки знань. В результаті проведеного дослідження підтверджено наукову і практичну значущість систематизації та порівняльного аналізу теоретичних підходів, які формують методологічну основу сучасного інноваційного менеджменту. Це створює передумови для подальшого розвитку інтегративних моделей управління, що відповідають викликам цифрової трансформації, посилення глобальної конкуренції і потребам високотехнологічних та наукоємних галузей.