ГЛОБАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ АСИМЕТРІЇ ЯК КАТАЛІЗАТОР СИСТЕМНИХ КРИЗ ЛЮДСТВА У ХХІ СТОЛІТТІ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження природи, форм прояву та системних наслідків глобальних економічних асиметрій як ключового чинника, що детермінують виникнення і каскадне поширення системних криз сучасного людства у ХХІ столітті. Актуальність дослідження зумовлена тим, що традиційні моделі міжнародних економічних відносин, побудовані на припущеннях конвергенції та поступового вирівнювання рівнів розвитку, вже не спроможні адекватно пояснити поглиблення розшарування між глобальним центром і периферією. Доведено, що економічні асиметрії перестали бути локальними або тимчасовими явищем і трансформувалися у структурний атрибут глобальної економічної системи, який відтворюється на рівні розподілу капіталу, доходів, технологій, енергоресурсів, інформації та екологічного простору. Обґрунтовано, що сучасна світова економіка формує феномен «асиметричної взаємозалежності», за якого розвинені країни концентрують технологічну ренту, фінансовий капітал та інституційну владу, тоді як периферійні й напівпериферійні країни дедалі більше закріплюються у ролі постачальників сировинних ресурсів, дешевої праці та своєрідних «поглиначів» екологічних ризиків. Виокремлено та систематизовано п'ять ключових типів асиметрій: доходно-майнову, технологічну, фінансово-валютну, ресурсно-екологічну та інформаційно-цифрову. Встановлено й аналітично описано механізми їх взаємного підсилення та накопичення в умовах четвертої промислової революції, цифрової платформізації економіки та реконфігурації глобальних ланцюгів доданої вартості. Запропоновано авторську концепцію «каскадної кризогенності», згідно з якою структурні асиметрії породжують взаємопов'язаний ланцюг галузевих криз фінансову, продовольчу, енергетичну, міграційну, кліматичну та геополітичну, які, взаємодіючи між собою, набувають синергетичного і самопідсилюваного характеру, а не залишаються ізольованими шоками. На основі проведеного аналізу аргументовано необхідність формування нової архітектури глобального економічного управління, спрямованої на пом'якшення структурних асиметрій через реформування міжнародних фінансових інститутів, більш справедливий перерозподіл технологічної ренти, а також упровадження механізмів вуглецевого й цифрового оподаткування на глобальному рівні. У завершальній частині статті сформульовано практичні пропозиції щодо стратегічних пріоритетів України та її можливого позиціонування в глобальному економічному просторі в умовах повоєнного відновлення й європейської інтеграції.